Нобелівська
премія — одна з найбільш престижних міжнародних премій.
Заснована
згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда
Бернарда Нобеля, який весь свій доробок (близько 31,5 млн шведських крон)
призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний
прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які
попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.
Нобель
помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді утворювали
міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували конкретні умови
нагородження.
Вручення
премій почалося 1901 року.
Нобелівська
премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:
* Фізика — з 1900, Швеція
* Хімія — з 1900, Швеція
* Медицина та фізіологія — з 1900, Швеція
* Економіка — з 1969, Швеція
* Література — з 1900, Швеція
* Захист миру — з 1900, Норвегія
Відповідно
до статуту Нобелівського фонду, висувати номінантів можуть такі особи:
В
галузі фізики й хімії:
1. члени (у тому числі іноземні) Королівської
академії наук Швеції;
2. члени Нобелівських комітетів з фізики та
хімії;
3. лауреати Нобелівських премій в області
фізики та хімії;
4. постійно й тимчасово працюючі професори
фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії,
Ісландії, Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм);
5. завідувачі відповідних кафедр щонайменше у
6 університетах або інститутах, обраних Академією наук;
6. інші вчені, від яких Академія вважає за
необхідне прийняти пропозиції.
Вибір
осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений до кінця вересня
кожного року.
В
галузі фізіології і медицини:
1. члени Нобелівської асамблеї Каролінського
інституту (Стокгольм);
2. члени (у тому числі іноземні) медичного
відділення Королівської академії наук Швеції;
3. лауреати Нобелівських премій в області
фізіології або медицини;
4. професори медичних установ Швеції, а також
відповідні члени медичних установ або відповідної колегії з Данії, Фінляндії,
Ісландії, й Норвегії;
5. особи, що займають відповідні пости
щонайменше в шести інших медичних установах;
6. інші вчені, від яких Нобелівська асамблея
вважає за необхідне прийняти пропозиції.
Вибір
осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений Нобелівським
комітетом до кінця травня.
В
галузі літератури:
1. члени Шведської академії, інших академій,
інститутів і спільнот із аналогічними завданнями й цілями;
2. професори історії літератури та
мовознавства університетів;
3. лауреати Нобелівських премій в області
літератури;
4. голови авторських союзів, що представляють
літературну творчість у відповідних країнах.
Нобелівська
премія миру:
1. діючі й колишні члени норвезького
Нобелівського комітету, а також радники, призначені Нобелівським інститутом;
2. члени національних парламентів й урядів
різних країн, а також члени Міжпарламентського союзу;
3. члени Міжнародного арбітражного суду в
Гаазі;
4. члени комісії постійного міжнародного бюро
з питань миру;
5. члени й асоційовані члени Детройського
міжнародного інституту;
6. професори університетів в області
політичних наук, юриспруденції, історії та філософії
7. лауреати Нобелівських премій миру.
Премія
пам'яті А.Нобеля в галузі економіки:
1. шведські й іноземні члени Королівської
академії наук;
2. члени комітету меморіальної премії А.Нобеля
в галузі економіки;
3. лауреати премій пам'яті А.Нобеля в галузі
економіки;
4. постійно працюючі професори відповідних
дисциплін університетів і вузів Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії й Норвегії;
5. завідувачі відповідних кафедрами по меншої
мері шести університетів або інститутів, обраних для відповідного року
Академією наук
6. інші вчені, від яких Академія вважає за
необхідне прийняти пропозиції.
Рішення
щодо вибору викладачів і вчених, зазначених у двох останніх пунктах, повинні
прийматися щорічно до кінця вересня.
Країни,
у яких найбільше нобелівських лауреатів
(Станом
на 5 жовтня 2007)
США
— 172
Великобританія
— 111
Німеччина
— 96
Франція
— 54
Швеція
— 27
Швейцарія
— 25
Росія
(СРСР) — 21
Австрія
— 21
Італія
— 19
Канада
— 18
Голландія
— 18
Від
часу присудження перших премій (10 грудня 1901 р.) і до 2005 року включно її
лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 орґанізацій.
Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі — з хімії
(1911, 1935, 1964), 7 разів — в галузі медицини, 10 — з літератури, 12 — в
галузі миру.
Досі
наймолодшим нобелянтом є Лоуренс Браґґ, який у 25 років отримав премію з фізики
(разом з батьком, 1915).
За
всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів. 1938
року німець Ріхард Кух відмовився (за наполяганням властей Німеччини) від
премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок
повторили два його співвітчизники: лауреат з хімії Адольф Бутенандт і лауреат з
медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис
Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском
властей СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури
1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лауреат премії миру 1973 року.
|