Дарвін відводив сміху
важливу роль в еволюційному розвитку. Він вважав, що сміх допомагає у
відновленні психічної стабільності. Фрейд вважав, що сміх допомагає справлятися
з несприятливими думками.
Існує наука про сміх.
Вона називається гелатологія, від грецького «геласма» – сміх.
Людина почала сміятися,
будучи ще не відокремленою еволюцією від мавп. Дослідники вважають, що це
сталося десь від 2 до 4 мільйонів років тому. Сучасна дитина починає
усміхатися через кілька днів після народження, а сміятися – в середньому з 12
тижнів.
Сьогодні люди сміються
менше, ніж сто років тому. Дитина сміється в 20 разів більше від
дорослого. Європейці сміються менше, ніж африканці. Жінки сміються частіше за
чоловіків.
З точки зору біохімії
сміх пригнічує утворення кортизолу, який негативно діє на імунну систему.
Вчені навчилися
викликати сміх і плач штучним шляхом. Стимуляція субталамічного ядра викликала
сльози, а передньої частини кори поясної звивини (anterior cingulate) – сміх.
Правда, при цьому пацієнти не відчували необхідних емоцій.
У Парагваї індіанці
гуайкіс сміються, побачивши чоловіка, який несе кошик. Це вважається ознакою
жіночності. У бразильському племені набіквара сміються над закоханими, які
цілуються на публіці.
Визначити найсмішніший
анекдот у світі, швидше за все, не вийде. Американцям подобаються анекдоти про
безглуздих і збиткових. Англійцям і ірландцям – засновані на грі слів, а в
Австралії популярні анекдоти про жахи і стресові події. А самою смішливою
країною визнана, як це не дивно, Німеччина.
Одна з причин сміху –
це почуття переваги над тим, над ким сміються. Цей механізм працює, наприклад,
у жартах про блондинок. Платон у своїй «Республіці» рекомендував співгромадянам
поменше дивитися комедії, оскільки вони пробуджують найнижчі інстинкти.
Будь-який лікар легко
може пояснити появу безпричинного сміху у хворої людини. Безпричинний сміх
здорової людини поки пояснити не вдалося.
|